Дифузний токсичний зоб

1. Причини, фактори виникнення, способи поширення

   Зміст

   • Причини, фактори виникнення, способи поширення
   • Ознаки та симптоми дифузного токсичного зобу
   • Ускладнення при захворюванні, чим небезпечна хвороба
   • Діагностика дифузного токсичного зобу
   • Лікування дифузного токсичного зобу
   • Дієта, харчування
   • профілактика
2. Ознаки та симптоми дифузного токсичного зобу
3. Ускладнення при захворюванні, чим небезпечна хвороба
4. Діагностика дифузного токсичного зобу
5. Лікування дифузного токсичного зобу
6. Дієта, харчування
7. профілактика
8. Відгуки Дифузний токсичний зоб

Дифузним токсичним зобом (Базедова хвороба, гіпертиреоз, хвороба Грейвса, Флаяні, Перрі) називають системне аутоімунне захворювання. Ця патологія обумовлюється гіперфункцією і гіпертрофією щитовидної залози. При ній відзначається надлишкова секреція тиреоїдних гормонів. Через підвищення функції щитовидки відбувається отруєння організму цими гормонами. Воно називається тиреотоксикозом. При цій хворобі у людини на шиї виникає так званий зоб (Струма). Він відрізняється рівномірним збільшенням щитовидки.

Дифузний токсичний зоб розвивається при збої в роботі імунної системи. Це виражається в продукуванні антитіл до рецепторів тиреотропного гормону, що стимулює вплив на щитовидку, від чого в ній відбувається розростання тиреоїдної тканини. Відзначається підвищений вміст тиреоїдних гормонів, що виробляються щитовидкою, а саме: трийодтироніну і тироксину. Вони сприяють посиленню основного обміну, знижують рівень енергії, необхідної для функціонування організму на клітинному рівні.

Дана патологія найбільш часто спостерігається у жінок 20-50 років. Вони хворіють в 8 разів частіше за чоловіків. У дітей і літніх людей вона зустрічається досить рідко. Поки точно не встановлено, як діє механізм аутоімунних реакцій. У багатьох випадках цей різновид зоба носить спадковий характер. Існує думка, що у виникненні даної патології важливу роль відіграє генетика. На її розвиток впливають різні чинники. Спровокувати прогресування даного захворювання можуть деякі інфекційні хвороби, що супроводжуються запальними процесами, енцефаліт, травми голови, хвороби носоглотки, психічні розлади, аутоімунні порушення. Також нерідко цю патологію провокують збої в роботі інших залоз ендокринної системи. Розвитку цього різновиду зоба сприяє і тютюнопаління.

Це захворювання має характерну клінічну картину. У нього є такі симптоми:

• Зоб.
• Витрішкуватість (ендокринна офтальмопатія), підйом верхнього і опущення нижньої повіки, несмиканіе століття.
• Тахікардія, при якій відчуття ударів серця виникає не тільки в грудях, але і в голові, руках, животі.
• Аритмія.
• Підвищений пульсовий тиск.
• Катаболічний синдром, що виражається зниженням маси, гарячої шкірою, пітливістю, посиленням апетиту, наявністю субфебрильної температури, м`язовою слабкістю.
• Серцева недостатність з набряками кінцівок.
• Задишка.
• Постійні пневмонії.
• Діарея.
• Непереносимість спеки.
• Порушення менструального циклу (олігоменорея, аменорея).
• Збудливість і роздратування.
• Втрата концентрації уваги.
• Поганий сон.
• Розвиток тривожного і депресивного стану.
• Головний біль.
• Труднощі вставання зі стільця.
• Множинний карієс.
• Дрібний тремор рук і тіла.

У різних людей величина зоба коливається від малопомітного збільшення до величезних розмірів. Тяжкість хвороби не визначається за величиною зоба, оскільки і при малих його розмірах іноді буває важка ступінь тиреотоксикозу.

Дана патологія призводить до суттєвих змін в серцево-судинної і нервової системи. У людини з`являється серцева і надниркових залоз. Нерідко виникає тіреотоксіческій тимчасовий параліч. Він супроводжується нападами м`язової слабкості. У дорослих людей при тривалій терапії з`являється міокардіострофія. Під час тиреотоксичного кризу людина може померти.

Збільшення щитовидки діагностується при огляді. Розрізняють 3 його ступеня:

• Нульова - зоб не помітний, хоча прощупується. Нульова ступінь без наявності аутоімунних реакцій і порушення функцій щитовидки часто розглядається, як допустимий варіант норми, що підлягає невеликої корекції. При легкій формі переважають симптоми невротичного характеру. У хворого нормальний серцевий ритм і відсутні порушення в роботі інших ендокринних залоз.
• I - зоб відчувається при пальпації і помітний при візуальному огляді. При середньому ступені тяжкості буває втрата ваги до 10 кг на місяць, відзначається тахікардія з частотою 100-110 уд. / Хв.
• II - називається безумовною патологією. Зоб має значні розміри. При наявності цієї важкої форми організм виснажується. У людини відзначаються функціональні порушення в роботі серцево-судинної і нервової системи, печінки, нирок та інших органів. Важка форма прогресує при тривалій відсутності терапії.

При діагностиці хвороби визначають вміст гормонів в крові. Функціональну активність щитовидки оцінюють по радіоізотопним тестів.

Методи лікування дифузного токсичного зобу:

• Важкі форми лікують антітіреоднимі препаратами (тиамазол, метизол, тирозол, пропилтиоурацил, пропіціл, мерказолил). Вони накопичуються в щитовидці і гальмують вироблення тиреоїдних гормонів. Терапія даними препаратами здійснюється під наглядом лікаря, а схему прийому призначають індивідуально.
• При великих зобах (II ступеня), які чинять тиск на органи шиї і ускладнюють дихання і ковтання, показано хірургічне видалення (тіреодектомія) розрослися тканин. Операція проводиться після нормалізації стану хворого, що попереджає небезпеку виникнення тиреотоксичного кризу.
• Лікування зобу радіоактивним йодом ефективне і порівняно недороге. Воно не призводить до ускладнень, які бувають після операції. Існують протипоказання до прийому радіоактивного йоду. До них відноситься вагітність і період лактації. Вагітним і годуючим жінкам терапію патології проводять пропілтіоурацилом, який призначають в мінімальних дозах.

Харчування має покривати підвищені енерговитрати. При цьому враховують тяжкість стану хворого. Добова норма калорій підвищується до 3400-3700 ккал. В меню збільшують кількість вуглеводів (до 500-550 г). Щодня хворий повинен споживати до 150 г цукру. У день призначають споживання 90-100 г тварин і 30 г рослинних жирів. Білків повинно бути не більше 90-100 г (50 г - тварин, 50 г - рослинних). Дефіцит кальцію заповнюється молочними продуктами. Щодня хворий повинен приймати вітаміни А, В, С, Е.

З раціону виключають багаті йодом морепродукти. Також припиняють вживання кави, міцного чаю, шоколаду, бульйонів, алкоголю, прянощів і приправ, копчених продуктів. Їжу приймають 3-4 рази на день.

Профілактика даної патології полягає в збереженні психічного здоров`я. При цьому можуть прийматися легкі заспокійливі препарати. Для профілактики важких форм хворий, у якого виявили зоб, повинен перебувати на диспансерному обліку. Якщо у людини в родині хтось хворів зобом, то спостерігатися у лікаря повинні і діти. Для запобігання важких форм хвороби люди не повинні зіграти і вживати йодовмісні препарати. В якості профілактики захворювання необхідно регулярно проводити зміцнюючу терапію для підвищення імунітету.

Людям з такою патологією протипоказано грязелікування, важкі фізичні навантаження, контрастний душ, різкі зміни кліматичних зон.