Нейродерміт (застаріла назва атопічного дерматиту) - це хронічне шкірне захворювання, що характеризується тривалим перебігом, при якому періоди ремісії (відносного клінічного благополуччя) чергується з виникненням рецидивів (загострень). Зазвичай перші прояви захворювання фіксуються ще в ранньому дитинстві. Правда, в цьому випадку педіатри більше воліють використовувати термін "діатез".
При нейродерміті виникає шкірна запальна реакція алергічної природи. Основними проявами цього захворювання є різні шкірні висипання, лущення шкіри, свербіж. У той же час протягом нейродерміту характеризується різноманітністю симптомів. Одним з них є виражене почервоніння шкірних покривів. Це почервоніння викликається розширенням капілярів, густо розташованих в шкірних покривах. Однак до найбільш типових ознак нейродерміту відносяться висип і сильний свербіж. Шкірні висипання виникають в різних частинах тіла, найчастіше на щоках, згинах кінцівок, сідницях, в області чола. Висипання в період загострення нейродерміту можуть носити різноманітний характер. Нерідко вони представлені у вигляді наповнених серозною рідиною бульбашок. Оскільки при нейродерміті характерний сильний, яскраво виражений свербіж, на шкірі дуже часто з`являються подряпини і розчухи. Через такі пошкодження шкіри може бути занесена інфекція, що може викликати ускладнення нейродерміту - пиодермию, тобто нагноєння шкірних ділянок. Шкіра при нейродерміті зазвичай суха, з шелушащимися лусочками. Часто виникають ущільнення, горбки, набрякла припухлість.
Основною причиною виникнення нейродерміту фахівці вважають спадковий фактор, коли на генному рівні закладається підвищена чутливість людини до алергенним подразників, в зв`язку з чим виникає специфічна клітинна реакція на певні хімічні або біологічні речовини. Однак для виникнення хвороби, як правило, потрібно поєднання відразу декількох причин. Так, важливу роль у розвитку нейродерміту грають розлади з боку нервової системи. Також свій внесок вносить порушення бар`єрної функції шкіри. Розвитку нейродерміту сприяють збої у функціонуванні шлунково-кишкового тракту, нейрососудістие захворювання, інтоксикації, контакт шкіри з шкідливими виробничими або побутовими факторами.
Нейродерміт не представляє небезпеки для оточуючих, тому в будь-яких особливих запобіжних заходів для сім`ї або робочого колективу пацієнта немає ніякої необхідності. Якщо у людини з народження немає схильності до нейродерміти, то він не буде їм хворіти і в більш пізньому віці. Однак тим людям, у яких така схильність є, теж не потрібно турбуватися завчасно, оскільки без провокуючих чинників хвороба не розвивається. дізнатися, "нагородила" Чи вас природа поганою спадковістю, можна по частоті нейродерміту в вашому роду, особливо серед найближчих родичів.
Що ж робити, якщо генетична схильність до захворювання явно простежується? Чи можна уникнути такої неприємної долі? Звичайно! Як випливає із самої назви хвороби, формування нейродерміту не обходиться без участі нервової системи. Медики давно помітили, що нервово-емоційний стрес - один з головних "провокаторів" цієї патології. Тому, в першу чергу, доведеться навчитися тримати свої нерви "в узді". У цьому можуть допомогти заняття йогою, медитацією, ушу і деякі інші методики. Холоднокровність і врівноваженість - найкраща профілактика нейродерміту. Крім того, дуже важливо обмежити контакт з найбільш вираженими алергічними речовинами, будь-то пилок рослин або харчові продукти (наприклад, шоколад і яйця). Важлива роль належить догляду за шкірою за допомогою м`яких і неагресивних косметичних препаратів, а також попередження опіків і відморожень.
Якщо хвороба все-таки виявилася, її лікування в основному полягає в усуненні основної та супутньої симптоматики. З цією метою використовують як препарати для перорального (внутрішнього) вживання, так і зовнішні засоби. Також для лікування нейродерміту нерідко вдаються до фізіотерапевтичних процедур та фітотерапії.
Причини, симптоми і лікування атопічного дерматиту
Чому виникає почервоніння шкіри рук?
Висипання на шкірі у вигляді червоних крапок: інфекція чи ні?
Атопічний дерматит при вагітності
Атопічний дерматит у дитини: лікування і симптоми