Смішний, ще смішніше

Відео: Смішний ще смішніше дивитися всім

Стриманий француз і ошатний американець вже кілька років працюють як відмінно злагоджений дует. І на знімальному майданчику, і в бесіді з журналістами. У Москву Стів Мартін і Жан Рено завітали у відмінному настрої і щедро ділилися з пресою як професійними, так і особистими секретами. "МК-Бульвар" сам в цьому переконався.

- Стів, Жан, розкажіть про свої перші враження від Москви.

Стів Мартін: Добридень! (Сказав по-російськи. - "МКБ".) Я вже бував в Росії, в Санкт-Петербурзі, але в Москві вперше.

Жан Рено: Так, ми дуже щасливі, що приїхали сюди.

- А що ви вже встигли подивитися?

Стів: Не так багато, тому що у нас, на жаль, дуже мало часу. Але там, де я хотів побувати насамперед, я побував. Це - Пушкінський музей. Я був в Ермітажі, але в Пушкінському вперше, і це велика прогалина в моєму мистецтвознавчому освіту. Мені було дуже цікаво побачити там картину американського художника Рокуелла Кента. Він писав у 20-х, 30-х, 40-х роках, був комуністом і в Америці піддавався остракізму. Тоді як в СРСР був дуже популярний.

- Стів, ви прибули в Москву разом зі своєю дружиною і тещею. Чим вони займаються зараз?

Стів: Вони гуляють по Москві. Мені хотілося, щоб моя дружина приїхала сюди зі мною. Але я розумів, що, коли буду давати інтерв`ю, вона занудьгує. Тому я запросив поїхати разом з нами її маму, щоб, поки я працюю, вони разом розважалися. Так, ось так виходить: вони подивляться Москву, а я ні. (Сміється.)

- Кожен фільм залишає в житті актора якийсь слід. Який залишила в вашій "Рожева пантера"?

Жан: Цікаво було побути таким собі дуже правильним хлопцем. У житті я зовсім інший. В одязі, наприклад, я люблю, щоб було зручно, і ніколи не ношу краватку. Навіть коли йду до Ніколя Саркозі (близький друг Рено, був боярином на його весіллі в 2006 році. - "МКБ"), Краватка не одягаю. Але найголовніше, що я придбав від фільму, це те, що познайомився зі Стівом. Він великий актор, я дуже його люблю. Він навчив мене більш-менш розбиратися в живописі і філософії.

Стів: А я від нього дізнався дуже багато про вино. Про те, яке дороге воно може бути. (Сміється.)

- Жан, а ви ніколи не думали зайнятися виноробством? Як Жерар Депардьє, наприклад.

Жан: Ні, що ви! Жерар тут головний. У Жерара справжня пристрасть до цієї справи. А я просто любитель. Причому вузький: віддаю перевагу тільки бордо.

- У фільмі діє міжнародна команда сищиків. Ви не хотіли взяти кого-небудь з Росії?

Стів: Так, ми, звичайно, повинні були взяти російського детектива.

Жан: Я ж казав тобі!

Стів: Ти говорив мені? Але я думаю, в наступний фільм ми обов`язково візьмемо російського.

Жан: Чоловіка або жінку?

Стів: Ну, звичайно, жінку!

Жан: Більш того, ми будемо знімати наступний фільм в Москві. Чекайте: інспектор Жак Клузо приїде в Росію.

- Не дивлячись на те що жоден російський детектив ні зайнятий в картині, одну з ролей російський актор все ж зіграв - Папи Римського. Як вам працювалося з ним?

Стів: Він був чудовий! Я, правда, призабув, як його звуть. Справа в тому, що фільм ми знімали півтора роки тому, - ім`я просто вилетіло з голови.

- Євген Лазарєв.

Стів: Точно. Я знаю, що він досить популярний в Росії. І він зіграв цю роль саме так, як очікувалося. Багато хто приходив на майданчик з думкою: "А, так це комедія! Я повинен бути максимально смішним". Але Євген зумів зробити свого героя смішним, будучи гранично серйозним.

- Вам також довелося попрацювати на знімальному майданчику з всесвітньо відомою боллівудської актрисою Айшварією Рай ...

Стів: Так. На жаль, вона глибоко заміжня жінка. Але за красою вона, мабуть, стоїть на другому місці після моєї дружини. І на третьому після дружини Жана. Вона дуже добра, дуже сімейна. Сама чарівність. У неї гарне почуття гумору, вона любить імпровізувати. І вона - справжній професіонал. Ми з Жаном на її тлі здавалися самі собі жахливими.

Відео: смішний і ще смішніше

- Стів, як вам вдалося говорити з таким прекрасним французьким акцентом?

Стів: Акцент мені дався з великими труднощами - я спеціально займався з викладачем французької. Але взагалі мені було дуже цікаво і весело вивчати мову. Правда, коли я намагався говорити з таким акцентом будинку, моя дружина була не в захваті.

- Жан, ви володієте кількома іноземними мовами, включаючи навіть такий складний, як японський. А росіянин не хотіли б вивчити?

Жан: Звичайно, хотів би. Але справа в тому, що всі мови я вивчаю, працюючи над фільмами. Минулого тижня мені прислали лист з повідомленням про можливу зустріч з Андрієм Кончаловським. Вже не знаю, чого він хоче. (Сміється.) Але якщо нам вдасться попрацювати разом, то я і російський вивчу заодно.

- Жан, перед вашим героєм у фільмі постає вибір між сім`єю і роботою. Якщо перед вами постане вибір між гарною роллю і можливістю побути з сім`єю, що ви виберете?

Жан: Ніколи не робив такий вибір - для мене він очевидний: сім`я. Я думаю, моє особисте життя набагато важливіше будь-якого фільму. Якщо хороший сценарій, якщо мені подобається режисер, якщо у мене є вільний час, в кінці кінців, - так, я погоджуся на роль. Але я дуже не люблю надовго залишати своїх дітей, коли доводиться знімати фільм на іншому кінці світу.

- У вас четверо дітей. Що значить бути багатодітним батьком?

Жан: Повинен вам сказати, моя дружина зараз вагітна. (Приставляють до скроні два пальці і вдає, що спускає курок пістолета. - "МКБ".) А якщо серйозно, то єдиний спосіб не стати дурнем - це мати багато дітей. Вони не живуть зі мною, до того ж я багато буваю в роз`їздах, але ми намагаємося проводити разом якомога більше часу. Я бачу їх кожен місяць.

- А ваші діти хочуть піти вашими стопами?

Жан: Моя старша дочка - акторка. Але я їй не допомагаю, ніколи нікому не дзвоню і не прошу: візьміть її на роль, адже вона моя дочка. Краще нехай вона сама пройде свій шлях, яким би він не був.

- У вас обох величезна фільмографія. А є якісь ролі, які ви мрієте зіграти?

Жан: Не можу сказати, що я мрію когось зіграти. З ранніх років я дав собі слово - не намагатися прорахувати все наперед. Тому що, як тільки починаєш на щось розраховувати, а це щось не відбувається, потім буває дуже прикро. Так що мені все одно, кого я буду грати: комедійного персонажа, вбивцю, ковбоя ...

Стів: Я хотів би подивитися на тебе в ролі ковбоя.

Жан: Я теж. (Сміється.)

- До речі, про вбивць. Жан, найчастіше ви граєте або поліцейських, або кілерів. Яке амплуа вам ближче?

Жан: Справа в тому, що я себе таким не бачу, я не поліцейський і, слава богу, нікого не вбив. Це завдяки Люку Бессону я отримав образ людини, який холоднокровно вбиває інших людей. Хоча в той час, коли я познайомився з Люком, я займався зовсім іншими речами: грав звичайних буржуа, з животиком, маленькими вусиками. Це дуже важко, коли вам нав`язують якийсь ярлик, як він приклеївся до мене після "Леона". Тому що, коли я приїжджаю до Америки, мені пропонується десяток сценаріїв, де я або кого-то вбиваю або насилую, або працюю співробітником якоїсь спецслужби. І в такій ситуації потрібно вміти говорити "немає".

- Тобто в наступному фільмі ви не будете ні поліцейським, ні кілером?

Жан: Ні. Але той фільм, де я скоро почну зніматися, - це повна маячня. Я граю там якогось гуру, людини, який вчить людей жити спільним життям, дізнаватися тіла один одного. Ви обхохочетесь.

- А який образ ближче вам - драматичний або комедійний?

Жан: Я люблю робити свою роботу, і мені не важливо, хто мій герой. Драматична це роль або комедійна - для мене немає ніякої різниці. З комедіями легше, тому що глядачі не очікують від тебе чогось надприродного, вони більш розслаблені. З іншого боку, досить складно грати комедійну роль, тому що ти відчуваєш, що повинен розсмішити людей. А чи засміються вони чи ні - цього не може передбачити ніхто.

- Стів, на вашу творчість сильно вплинула британська комік-група "Монті Пайтон". А в чому, на вашу думку, відмінність англійського гумору від американського?

Стів: Американський смішний. Англійська розумний. Жартую. Насправді, дійсно, англійське почуття гумору сильно вплинуло на мене. Англійська манера доведення інтелектуального гумору до абсурду - основний фактор для мене в жанрі комедії. Жан, а можна тебе запитати? Хто з коміків вплинув на тебе? І взагалі з тих коміків, з якими тобі доводилося працювати, кого ти вважаєш найкращим?

Жан: Треба подумати

Стів: Ну, скажеш мені потім.

Жан: Обов`язково!

- Стів, жанр комедії - ваша робота. У житті ви такий же?

Стів: У мене дуже багато веселих друзів, і ми багато жартуємо, коли збираємося разом. Але життя не може складатися тільки з жартів. Доводиться робити багато серйозних речей, вести важливі переговори, займатися справами, відпочивати, читати, гуляти з собакою. А собака не вміє сміятися.

- Сміх подовжує життя. Це ваш єдиний спосіб боротьби з віком?

Стів: Ні, я ще катаюся на велосипеді. Бігаю. Ходжу в тренажерний зал. І займаюся любов`ю. (Посміхається.)

Жан: О так! Я роблю все те ж саме. І займаюся любов`ю.

У фільмі "Рожева пантера-2" герой Стіва Мартіна показує навички екстремального водіння, але в житті 63-річний актор зізнається, що веде себе на дорозі дуже акуратно. Жан Рено, який відзначив у минулому році 60-річний ювілей, стверджує, що останнім часом теж став набагато спокійніше вести себе за кермом.