Наявність кореневого тиску у рослин і його значення для руху соків встановив в 1727 р С.Гейлс - англійський ботанік і хімік. Ось як він сам описував відкриття кореневого тиску: "Я намагався різними шляхами зупинити витікання соку зі старої виноградної лози, зрубаної напередодні періоду сокоруху, так як боявся, що вона може загинути через це. Після того, як я перепробував безліч різних способів, які виявилися неефективними, я вирішив прив`язати шматочок міхура на поперечний зріз стебла. Після цього я виявив, що під тиском соку міхур сильно раздулся- звідси я зробив висновок, що якби там була поставлена довга скляна трубка ... я таким ... чином спостерігав би силу соку в цьому стеблі".
Вперше в світі методику вимірювання кореневого тиску у рослин розробив в 1920-х роках російський ботанік Д.А.Сабінін.
